Шикували, змушували рити окопи: бердянець пройшов примусовий вишкіл і втік з окупації
Бердянець Андрій, який понад два роки прожив в окупації, пройшов примусовий військовий вишкіл, організований росіянами, а згодом разом із матір’ю зміг виїхати на підконтрольну Україні територію. Про його історію Бердянськ 24 дізнався від команди Save Ukraine, яка допомогла родині залишити окупований Бердянськ.
Коли російські війська зайшли до міста, Андрію було 15 років. Упродовж наступних двох років він фактично жив у режимі постійного приховування: за словами видання, хлопець за зачиненими дверима дистанційно завершував 10-й і 11-й класи в українській школі, тоді як родина доглядала хворих дідуся та бабусю і не могла виїхати.
На початку 2024 року до їхнього дому прийшли представники російської міліції та «органів опіки». Вони фотографували умови проживання і перевіряли гаджети. Андрій уже мав російський паспорт, який, як зазначається, отримав під тиском, але в базах окупантів було вказано, що він ніде не навчається.
За даними матеріалу, батькам прямо заявили: якщо син не піде до російської школи, їм загрожуватимуть кримінальна справа і позбавлення батьківських прав. Поки мати намагалася виграти час у розмові, Андрій в іншій кімнаті поспіхом видаляв із комп’ютера все, що могло свідчити про його навчання в українській школі. У підсумку родина була змушена віддати хлопця до місцевого навчального закладу, де його перевели на клас нижче, оскільки українські освітні документи окупаційна влада визнала недійсними.
У травні 2024 року всіх десятикласників, за інформацією Бердянськ 24, під загрозою недопуску до іспитів примусово відправили на п’ятиденні військові збори до спеціального табору. Формально це називали «курсом захисту вітчизни», однак, як згадує Андрій, фактично йшлося про повноцінний військовий вишкіл під керівництвом колишніх комбатантів.
17-річних підлітків тримали на закритій території, де кожен день починався зі шикування та муштри. За словами юнака, їм видавали зброю без боєкомплекту, змушували рити окопи в багнюці на швидкість, відпрацьовувати штурм будівель і пересування двійками під крики інструкторів. За будь-яку непокору або навіть «зайвий» звук затвора карали всіх колективно відтисканнями.
Умови в таборі, як повідомляється, були спартанськими, а телефони у підлітків забирали. Частина дітей отруїлася неякісною їжею, а щонайменше двох хлопців швидка забрала просто з полігону. У матеріалі зазначається, що таким чином окупаційна влада фактично готувала з українських підлітків мобілізаційний ресурс, привчаючи їх до військової дисципліни.
Після повернення з цих зборів родина вирішила тікати, бо, як вони зрозуміли, наступним кроком може стати повістка до армії РФ. Далі був виїзд через окуповані території, численні блокпости та 40-хвилинні допити під час фільтрації.
За словами Андрія, справжнє відчуття безпеки він уперше за два роки пережив уже на перетині кордону з Україною. Саме тоді, як розповідається в матеріалі, він сказав матері, що не хоче їхати далі до Європи, хоча вона планувала вивезти його туди, щоб уберегти від війни.
«Я залишаюся тут. Краще служити у своїй країні, ніж бути втікачем десь там», — сказав Андрій. Команда Save Ukraine допомогла родині виїхати з окупованої території, а також надала психологічну та юридичну підтримку.