Ці країни вже готуються депортувати українців додому

Для мільйонів українців дедалі актуальнішим стає питання: що буде, якщо до наступного березня вони не зможуть легалізувати своє перебування.

Однозначної відповіді немає. Водночас можна стверджувати, що Євросоюз не готує масових депортацій. Такий сценарій є дорогим — близько 5 тисяч євро на одну людину, складним з погляду логістики та суперечливим у гуманітарному контексті. Проте окремі держави вже дають зрозуміти: ті, хто не встигне оформити легальний статус, мають залишити країну — добровільно або примусово.

Для людей без законних підстав на перебування стандартною практикою залишаються штрафи та заборона на в’їзд до Шенгенської зони на 3–5 років. Фізична депортація застосовується рідше, але в п’яти-шести країнах такий ризик є реальним.

Найвищий ризик після 2027 року може виникнути в державах, які вже адміністративно готуються до жорсткішого підходу щодо українців без легального статусу.

Данія є однією з найпослідовніших країн ЄС у питанні повернення мігрантів. Вона має opt-out від спільної міграційної політики Євросоюзу й ухвалює рішення самостійно. Спеціальний закон для українців діє до 17 березня 2027 року.

Українців із регіонів, де не ведуться активні бойові дії, зокрема з Івано-Франківської, Львівської та низки інших областей, там уже розглядають не в межах колективного захисту, а як кандидатів на індивідуальний притулок. Така процедура є значно складнішою і має набагато вищу частку відмов. Для людей, які не інтегрувалися, не працюють і не володіють мовою, ризик примусового виїзду після 2027 року є цілком відчутним.

Норвегія, яка не входить до ЄС, але фактично перебуває в єдиній міграційній зоні, з 28 вересня 2024 року також припинила надавати колективний тимчасовий захист жителям так званих “безпечних” регіонів, серед яких Львівська, Волинська та інші області. Чоловіки віком від 18 до 60 років і раніше проходили індивідуальну процедуру. Офіційно уряд говорить про добровільне повернення, однак загальний сигнал зрозумілий: тим, хто не відповідає вимогам системи, доведеться виїхати.

Словаччина та Чехія підтримали позицію щодо можливості депортації до “безпечних третіх країн” після 2027 року. Таку ж позицію поділяють Польща та ще десять держав ЄС. Словаччина особливо суворо ставиться до тих, хто має дублюючий статус в іншій країні Євросоюзу або не виконав інтеграційні вимоги. Чехія застосовує механізм Lex Ukraine, але може скасувати статус у разі виявлення паралельної реєстрації.

Латвія, Литва та Естонія також обмежили захист для українців із регіонів, де немає активних бойових дій, і посилили контроль за поїздками. Зафіксована поїздка до росії або на окуповані території автоматично стає підставою для перевірки статусу, а потенційно — і для його скасування. Дозволи там видаються на три роки, після чого очікується або продовження легального перебування через роботу, або виїзд.

До країн із середнім рівнем ризику належать Польща та Німеччина — держави з найбільшими українськими громадами, приблизно 1 мільйон і 1,2 мільйона людей відповідно. Їхня позиція є поміркованішою, однак ризики все одно залишаються.

У Польщі статус PESEL UKR діє до 2027 року. Після цього українцям потрібно буде переходити на стандартний дозвіл на перебування. Депортація передбачена у випадку незаконного перебування, хоча польський уряд публічно не заявляє про плани масового виселення. Водночас Польща входить до групи 13 країн ЄС, які підтримують можливість повернення українців до “безпечних” регіонів.

Німеччина автоматично продовжує дію параграфа 24 до 2027 року й залишається однією з країн, які найбільш послідовно дотримуються гуманітарного підходу. Проте після 2027-го стандартні перевірки стануть неминучими. Депортація там можлива у разі кримінальних правопорушень або системного ухилення від інтеграції.

Найнижчий ризик примусового повернення наразі прогнозується в Іспанії, Італії та Франції. Ці країни пропонують більш м’який перехід: продовження дозволів, спрощений доступ до ринку праці та акцент на добровільному, а не примусовому поверненні. Фізична депортація в цих державах вважається крайнім заходом і застосовується лише в окремих випадках.