Звільненому з полону бійцю відмовили у виплатах, бо вважають, що він втік

Артем Тихонський, який майже три роки перебував у російському полоні, після обміну наприкінці 2024 року дізнався, що ДБР відкрило щодо нього кримінальне провадження за статтею про дезертирство. Також йому призупинили виплати та звільнили зі служби. Про це йдеться у матеріалі hromadske.

Після публікації його історії командування Сил територіальної оборони надіслало до редакції hromadske лист із детальнішим викладом своєї позиції та попросило її оприлюднити.

Тихонський потрапив до війська незадовго до початку повномасштабного вторгнення. Його військова частина базувалася у Волновасі. За словами Артема, 24 лютого 2022 року йому стало зле. Він попросив викликати швидку допомогу, однак командир нібито відповів, що це неможливо, і сказав іти до лікарні самостійно. Військовий стверджує, що так і зробив, а згодом зв’язок із частиною зник.

У командуванні Сил ТрО подають ситуацію інакше. Там заявляють, що 24 лютого Тихонський без дозволу пішов до лікарні й не повернувся до військової частини. Таку ж позицію озвучує його командир, підполковник Олексій Юлкін.

За словами Юлкіна, Тихонський пішов і не повернувся, після чого його подали як такого, що самовільно залишив частину. Командир зазначає, що на початку війни такі випадки траплялися часто, адже частина військових очікувала служби на блокпостах у ТрО, а натомість опинилася на першій лінії. Він також стверджує, що після виходу з центру Волновахи розвідники підрозділу ще близько тижня їздили до міста та евакуйовували людей. На думку Юлкіна, за бажання Тихонський міг знайти свій підрозділ, який перебував поблизу Великої Новосілки, приблизно за 30–40 кілометрів від Волновахи, а частина — у Вугледарі.

ДБР закрило кримінальне провадження, не встановивши в діях військового складу кримінального правопорушення. Відповідна постанова є в розпорядженні hromadske. Водночас Юлкін заявляє, що під час розслідування його не допитували.

Кілька військових, яких ДБР опитувало як свідків, також стверджують, що їхні свідчення в постанові слідчий виклав не повністю.

Військова частина оскаржила закриття кримінального провадження, однак Шевченківський райсуд Дніпра відхилив скаргу. Нині справа перебуває в апеляції. До суду звернулися свідки, які не погоджуються з постановою ДБР і просять врахувати їхні пояснення.

Серед них — Юлія Пушкар, яка 24 лютого 2022 року була відповідальною виконавицею групи персоналу військової частини, де служив Тихонський. Вона розповіла hromadske, що того дня частину передислокували до Волноваської районної державної адміністрації. За її словами, від обіду до вечора Тихонський був блідий, панікував і говорив, що потрібно тікати, бо всіх уб’ють. Пушкар стверджує, що під час вечірнього шикування, коли військовим дали команду розосередитися по поверхах, він залишив приміщення, покинувши автомат під сходами.

Також Пушкар звертає увагу, що на базі Волноваської міської лікарні працював Військовий госпіталь №61, однак Тихонський, за її словами, звернувся не туди, а до міської лікарні. Вона наголошує, що як військовослужбовець він мав звертатися саме до військового госпіталю.

Артем раніше розповідав hromadske, що 26 лютого, перебуваючи в лікарні, намагався зв’язатися з командуванням, але зв’язку вже не було. Пушкар це заперечує. За її словами, військові між собою спілкувалися мобільним зв’язком, а вона виїхала з Волновахи 27 лютого, коли зв’язок ще працював.

Свідчення Пушкар щодо Тихонського підтверджує тодішній начальник персоналу військової частини Іван Міщенко.

Сам Тихонський у відповідь на ці звинувачення заявив, що слова Юлії Пушкар та Олексія Юлкіна не відповідають дійсності. Він також поставив під сумнів можливість зв’язатися з розвідниками після окупації та проведення евакуації. Крім того, Артем стверджує, що представники частини знайшли Пушкар, аби вона нібито надала неправдиві свідчення в суді, і повідомив, що написав на неї заяву до поліції.

Наступне засідання у Дніпровському апеляційному суді призначене на 25 травня.

Паралельно тривають інші судові процеси. Тихонський подав позов до Вінницького окружного адміністративного суду, оскарживши наказ командира за результатами службового розслідування, у якому йшлося про ймовірне дезертирство.

Суд визнав цей наказ протиправним, пославшись на порушення процедури та строків проведення службового розслідування, а також на те, що ДБР уже закрило кримінальне провадження. Військова частина подала апеляцію, однак програла.

Ще один позов Тихонського стосується поновлення на службі та виплат за період призупинення його військової служби. Цю справу розглядає Київський окружний адміністративний суд.

У командуванні Сил ТрО заявляють, що після звільнення з полону Артемові пропонували прибути до військової частини для поновлення на службі. Однак, за їхньою версією, він не прибував у визначені строки, не пояснював причин і не виходив на зв’язок.

У вересні 2025 року, вже після закриття кримінального провадження, Тихонського автоматично поновили на службі. За його підрахунками, військова частина досі має виплатити йому приблизно 3 мільйони гривень зарплати та виплат за час перебування в полоні.

У командуванні натомість наголошують, що після поновлення на службі з вересня до грудня 2025 року Артем отримував грошове забезпечення. За їхніми даними, за цей період йому виплатили понад 127 тисяч гривень, зокрема допомогу на оздоровлення.

У грудні Артем отримав висновок ВЛК із рекомендацією надати йому 30 днів відпустки для лікування, а 6 січня 2026 року його знову госпіталізували.

Водночас у командуванні зазначають, що на той момент він уже перебував на лікуванні понад 12 місяців. За таких обставин для збереження виплат потрібен окремий висновок ВЛК про необхідність саме тривалого лікування. Оскільки, за даними командування, Тихонський такого документа не надав, 5 лютого йому призупинили виплати.

Питання виплат за час перебування Артема Тихонського в полоні, як зазначають у командуванні, має вирішити Київський окружний адміністративний суд.