У неволі український морпіх рятував побратимів переказами книг про Гаррі Поттера
32-річний український морський піхотинець Олександр Іванов, який нещодавно повернувся додому після обміну полоненими, у російській неволі підтримував побратимів історіями про Гаррі Поттера. Військовий майже напам’ять знав усі сім книжок про хлопчика-чарівника.
Про це повідомляє ВВС.
Перебуваючи в полоні, Олександр почав тихо переповідати книжки іншим українським військовим у камері, щоб його не почули охоронці. Він згадує, що навмисно обривав розповідь на найнапруженіших моментах — як у серіалах. Коли з’являлася нова можливість, побратими просили продовження.
За словами морпіха, розповіді про Гоґвортс допомагали полоненим хоча б на короткий час відволіктися від страху, психологічного тиску та невідомості.
Олександр порівнював їхній стан із в’язнями Азкабану, за дверима яких стоять дементори. Він пояснював, що, як і в книжках, найкращим захистом від них є патронус. Для полонених таким «патронусом», за його словами, ставала віра в те, що вдома на них чекають. Саме вона давала силу, через яку «ніякі дементори не пройдуть».
Олександр Іванов служив у 501-му батальйоні Військово-морських сил. На початку повномасштабного вторгнення він перебував у Маріуполі. Після боїв на заводі Ілліча 12 квітня 2022 року військовий востаннє вийшов на зв’язок із дружиною та сказав, що разом із побратимами ухвалив рішення здатися в полон.
Наступні чотири роки Олександр провів у російській неволі. Зокрема, його утримували в колонії в Мордовії. За словами військового, умови там були виснажливими: більшу частину часу полонені мали стояти мовчки, а пропагандистське радіо працювало без зупинки.
Морпіх зізнався, що в якийсь момент настає стан, коли вже майже не залишається думок, за які можна було б триматися.
У травні 2026 року Олександр повернувся в Україну в межах обміну військовополоненими. Його дружина Неллі, яка всі ці роки намагалася знайти будь-які відомості про чоловіка, розповіла, що не здивувалася історії про Гаррі Поттера в полоні. За її словами, якщо він мав сили переказувати книжки й зберігав такий настрій, це означало, що не все було безнадійно.
Олександр також розповів, що після завершення останньої книжки побратими попросили почати всю історію спочатку. Упродовж місяця він щодня по кілька годин пошепки переказував пригоди героїв Гоґвортсу, а слухачі чекали продовження, наче нового епізоду улюбленого серіалу.
Військовий згадує, що іноді перед сном хтось із товаришів казав йому, що найбільше чекає ранку — аби після сніданку знову почути продовження історії.