Пів року жили під землею і розплакались через хліб: сім'я під вогнем добиралась до захисників

Родина з Лиману протягом шести місяців жила під постійними обстрілами, майже не виходячи з підвалу. Без стабільного зв’язку, електрики та нормальних побутових умов люди виживали завдяки гуманітарній допомозі й доглядали за пораненим сином. На евакуацію вони зважилися лише навесні.

Про це повідомляють у 63-тій окремій механізованій бригаді.

Житель Лиману Микола згадує, що одним із найсильніших моментів під час евакуації для нього стала поява хліба. За його словами, коли він його побачив, ледь не заплакав. Разом із дружиною Тетяною та сином Олександром чоловік останні пів року провів фактично біля лінії бойових дій.

Сім’я постійно перебувала в небезпеці. Через обстріли більшість часу доводилося проводити в підвалі. Звичний зв’язок із зовнішнім світом був майже втрачений: не було стабільної комунікації, можливості вільно пересуватися містом чи отримувати необхідну допомогу та послуги.

Окремим важким випробуванням для родини став догляд за пораненим сином. Попри всі труднощі, вони залишалися разом і намагалися вижити завдяки гуманітарній підтримці та власній витримці.

У травні Микола, Тетяна та Олександр вирішили виїхати з Лиману. Шлях до безпечнішого місця був непростим, однак родині вдалося дістатися до військовослужбовців 63-ї окремої механізованої бригади. Бійці допомогли цивільним і організували їхню евакуацію з небезпечної території.

Ця історія знову показує, у яких умовах живуть мешканці прифронтових громад Донеччини. Люди, які залишаються поблизу зони бойових дій, щодня наражаються на смертельну небезпеку й часто не мають доступу до базових речей.

Військові та рятувальники закликають жителів прифронтових населених пунктів не зволікати з евакуацією. Чим раніше цивільні залишають небезпечні райони, тим більше шансів зберегти життя і здоров’я та не створювати додаткових ризиків для тих, хто проводить евакуаційні операції.